33 роки Незалежності у цифрах – як змінилася країна та українці

Цього року нашій країні виповнюється 33 роки. Кожен із них — це уроки, випробування, досвід та події, завдяки чи всупереч яким формувалася незалежність. Ми вирішили подивитися, як за ці роки змінилися умови життя, економіка та населення. І, звичайно, ми віримо в те, що найкращі роки ще попереду!

З чого все починалося

Свій шлях до незалежності Україна розпочала з економічними показниками, яким позаздрили б не лише інші республіки Союзу, а й деякі європейські країни. На той момент ми посідали 60-те місце у світі за ВВП на душу населення (6403 дол.) серед 250 держав, випереджаючи Мексику, Польщу, Азербайджан, Білорусь.

Найактивніше були розвинені паливно-енергетичний комплекс, чорна та кольорова металургія, машинобудування та військово-промисловий комплекс. Було все: мережа наукових та промислових підприємств, одне з найрозвиненіших у Союзі сільське господарство, розвідані запаси газу — до речі, треті за обсягами Європи.

Що ж до промислового виробництва, то Україна взагалі входила до двадцятки, якщо не до десятки світових лідерів. І це незважаючи на те, що 65–70% потужностей становило виробництво незавершеного циклу.

Торговий флот водотоннажністю понад 6 млн тонн по праву вважався найпотужнішим у Європі та одним із найбільших у світі. Він забезпечував перевезення зовнішньоторговельних вантажів та вантажів іноземних власників у басейні річки Дунай, а також на порти Чорного, Середземного, Червоного морів, Південно-Східної Азії, Західної та Північної Європи, обслуговував внутрішні та океанські лінії.

Україна мала достатню кількість наукових, інженерних та управлінських кадрів, які дозволяли утримувати третій ядерний потенціал у світі. У 1991 році країна мала 1240 ядерних боєголовок, 133 стратегічні ракети РС-18, 46 стратегічних ракет РС-22, 564 крилаті ракети для бомбардувальників і близько 3 тис. одиниць тактичної ядерної зброї.

Нарешті, 1991 року країна входила до трійки світових лідерів із виробництва літаків. Тут випускалося півтора десятки моделей, у тому числі світовий надгігант Ан-225 "Мрія" вантажопідйомністю 250 тонн. Але ця слава швидко пішла. Вже через рік на українців чекала злидні і довгий шлях до справжньої незалежності. Апогеєм якого стала повномасштабна війна.

Рівень життя

33-річний шлях переходу України до демократичної ринкової економіки не був гладким та легким. Було багато злетів та падінь, раптових зупинок та розворотів, ентузіазму та розпачу. За даними МВФ, Україна посідає останнє місце у рейтингу ВВП на душу населення в Європі з показником 5,6 тис. дол. у 2024 році.

Але це є абсолютні цифри. Якщо ж дивитися на точніший показник ВВП на душу населення, скоригований на рівень інфляції, то за даними World Bank, рівень життя українців сьогодні приблизно такий самий, як і 33 роки тому.

Але досягти рівня 1991 року поки що не вдалося. Так, якщо у 1991 році ВВП на душу населення становив 2 835 дол. (у цінах 2015 року), то у 2024 році — 2207 дол. Найближче до рівня 1991 року Україна підбиралася у 2008, 2013 та 2021 роках. Але щоразу зростанню добробуту заважали економічні кризи, окупація Криму та частини Донбасу, а згодом повномасштабна війна з РФ.

Доходи та зарплата

Ще одним показником рівня життя може бути середня зарплата, яка в українській СРСР 1991 року становила 249 рублів. 1992 року, коли радянські рублі змінили карбованцями, середня зарплата становила 6,5 тис. карбованців.




На той момент лише 31,3 долара. А наступного, 1993 року, у країні вибухнула криза. Зарплати українців обчислювалися мільйонами, але в доларах вони навряд чи досягали 30 дол. Загалом через різкі стрибки курсу та цін оцінити рівень зарплат на той час досить складно. 1996 року, коли офіційно валютою стала гривня, середній рівень зарплат становив 126 грн. Або 71,5 дол. З того часу в доларовому еквіваленті, хоч і зі змінним успіхом, зарплати зростали. Вже 2013 року середній рівень зарплат перевищив 400 дол., після чого впав майже вдвічі 2015-го. А рекордні значення були зафіксовані у 2021 році.

Тоді середні зарплати вперше перевищили 500 дол. Але через війну та скорочення виробництва знову знизилися. Хоч і не дуже. У 2024 році середня зарплата українця становить 463,5 дол. Для порівняння, у сусідній Польщі – 2 тис. дол.

Курс долара та інфляція

Курс долара в Україні, на жаль, також зростає. Найстабільнішою гривня була з 2000 до 2008 року – курс коливався в межах 5,05-5,44 за долар. Потім "епоха долара по 5" закінчилася, і курс зріс до 8 грн за долар. Після євромайдану та окупації частини територій РФ у 2014-му долар коштував 11,89 гривень.

Але вже наступного року українська валюта різко подешевшала — до 21,84 долара. Нині ж за долар просять понад 40 грн.

Хоча в Україні зростає середня зарплата, водночас зростають і ціни. Найгірші часи у цьому плані Україна пережила на самому початку своєї незалежності. Тоді крах української промисловості, позбавленої державних замовлень, спричинив гіперінфляцію — до бюджету ні з кого стало збирати податки, при тому, що приватники-комерсанти воліли взагалі ніяких податків не сплачувати. А єдиним джерелом поповнення скарбниці був друкарський верстат. Особливо він розгорнувся після того, як у січні головою Національного банку став Віктор Ющенко. Якщо загальна грошова маса початку року сягала 1 трлн крб, то до кінця було надруковано ще 1,5 трлн крб. У результаті 1993 запам'ятався рекордним за всю історію незалежності України індексом інфляції - 10 260%.
 

Якщо на початок року буханець житнього хліба коштував у середньому 33 крб, то до його завершення хліб подорожчав до 2000 крб. Єдиний спосіб зберегти зароблене українці бачили у переведенні своїх заощаджень у долар та іншу "міцну" валюту. Тоді ж і заробив валютний ринок, а разом із ним з'явився і чорний ринок. Нині ж, навіть попри війну, інфляція в Україні помірна. Пік був зареєстрований лише у 2022 році — 26,6%. Але вже в 2023 році вона скоротилася до 5%, а в 2024 — і того менше — 4,3%.

Вартість комунальних платежів

Ще одна болюча тема для українців — вартість комунальних послуг. Особлива увага завжди була прикута до цін на газ. У 1996-1999 роках кубометр газу коштував 0,11 гривні, у 2000-2005 роках — 0,17 гривні. Потім був період ціни 0,31 гривні за кубометр, 0,48 гривні та 0,72 гривні. У 2014 році газ коштував 1,09 грн за кубометр, а вже наступного року ціна підскочила до 7,19 грн. Найвища ціна на газ для населення була на початку 2019 року – 8,55 грн за кубометр. Наразі ж українці платять у середньому 7,96 грн.




Ціна електроенергії досі зростала не так різко, як ціни на газ. Але війна внесла свої корективи. З 2022 року, на тлі руйнування енергетичної інфраструктури, тариф на світло піднявся у 2,5 раза та становить 4,68 грн за кВт. А найменше українці платили за світло у 1998-1999 роках — кіловат коштував лише 0,1 грн.

Зовнішній борг

У момент здобуття незалежності Україна боргу не мала. Але через фінансові виклики молода держава практично відразу була змушена звернутися до міжнародних кредиторів, що призвело до стрімкого накопичення боргу.

Тільки за 1995 рік зовнішній борг збільшився на 3,2 млрд дол. У 1997 році Міжнародні фінансові інститути стали основним джерелом позикових ресурсів, а кредити від урядів інших країн продовжували залишатися значним борговим тягарем. Таким чином, борг України досяг 2000 року $15,2 млрд або 48,8% ВВП країни. Після періоду накопичення боргів та фінансових труднощів у 90-х, у 2000-х роках Україна змогла знизити свій державний борг до ВВП до 12% у 2007 році. Висока кон'юнктура світових цін на сировину стала вирішальним фактором, який сприяв економічному зростанню України.

Зростання експорту, особливо в металургії та машинобудуванні, допомогло збільшити державні доходи та зменшити потребу у зовнішньому кредитуванні. Але успіх був не довгостроковим. Відсутність інвестування в переоснащення основних засобів призвела до втрати конкурентоспроможності і зростання було зведено нанівець. А фінансово-економічна криза 2008 року, внутрішня криза 2014 року та повномасштабна війна змусили Україну знову нарощувати борги.

Станом на 30 червня 2024 року державний та гарантований державою борг України становив 6,2 трлн грн, або 152,2 млрд дол.

Населення тане...

Ще один біль — це демографія. Якщо 1991 року населення України становило 52,1 млн осіб, то станом на січень 2014 року чисельність населення України становила 45,2 млн осіб, на початку 2022-го — 41 млн осіб. Скільки українців залишилося на середину 2024 року, точно сказати неможливо. Бо ж перепису ніхто не веде.

Проте за даними ООН, понад 6,5 млн українців втекли з країни після початку війни у 2022 році. Відповідно, за даними ООН, населення України становить близько 37 млн осіб. При цьому, як прогнозують в Інституті демографії та соціальних досліджень, до кінця 2033 року українців залишиться не більше 35 млн.
 

Більш довгострокові прогнози зовсім не оптимістичні. До 2100 року населення України може взагалі скоротиться до 15,3 млн осіб, вважають в ООН.

Перспективи

Перші 33 роки незалежності економіка країни перебувала під постійним тиском криз та ринкових трансформацій. Але це не завадило їй досягати успіхів у низці галузей.

Найвагоміше — це зростання платоспроможності населення та фінансова стабільність, яка спостерігається навіть під час повномасштабної війни. Але є й проблеми, які можуть похитнути цю ситуацію.

Серед них — зруйнована промисловість, брак енергоресурсів, скорочення експорту, дефіцит бюджету і, звісно, затяжна та виснажлива війна. Все це, як вважають у МВФ, негативно впливатиме на економіку країни найближчим часом.

.